• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • Відкриття меморіальної дошки "Наречена Українського сонця"

Минулої суботи, 5 вересня, ранкової пори біля центральних вхідних дверей Кременецької ЗОШ №1 імені Галини Гордасевич зібралося чимало дітей і дорослих, а також тих, хто займає відповідальні посади у нашому районі та в Україні цілому й має почесні звання перед державою. Зокрема, були присутні учасники Міжнародного літературно-мистецького форуму „Діалог двох культур” із Польщі, Франції, Великобританії, України, Білорусі...

З ними усіма із власного фотопортрету, котрий висів на фасаді цієї школи, немовби щиро й душевно віталася світлої пам’яті талановита поетеса та активний громадський діяч Галина Леонідівна Гордасевич. Тут же панно відображало її основний принцип життя: напис, котрий вона заповіла викарбувати на її могилі: „Жила. Любила. Плакала. Сміялась.”

Відкриваючи і ведучи це урочисте зібрання з нагоди відкриття на фасаді згадуваної вище школи меморіальної дошки Галині Гордасевич, учениці навчального закладу Христина Маринюк та Оксана Чечуріна мовили про значущість ушанування пам’яті нашої відомої землячки – творчої, популярної і цікавої поетеси та публіциста. Далі учениця Богдана Віннічук сердечно виконала вірш Галини Гордасевич «Щасливий той», у котрому відчувався великий поетичний дар авторки.

Після цього всі присутні на одному подиху виконали Держаний Гімн України.

Директор ЗОШ І-ІІІ ст. №1 імені Галини Гордасевич Мирослава Герасименко зазначила, що в часи активної діяльності в Кременці Духовної семінарії в її стінах навчався батько Галини Гордасевич, а в учительській семінарії – мама, й багато-квітучий та щиро-дружній Кременець об’єднав двоє закоханих сердець. І найголовнішим та найрадіснішим для них стало те, що 31 березня 1935 року в молодого подружжя народилася гарна й весела донечка Галинка, і її дитинство та навчання проминули в Кременці та згодом на Рівненщині в часи воєнних лихоліть.

Та доля цієї мудрої дівчини, жінки розпорядилася по-іншому: дуже люблячи свій рідний край, вона опинилася та глибоко прийняла в свою патріотичну душу Донеччину, де вимушено мешкала впродовж 35-ох років свого життя. Галина Леонідівна була не тільки великою поетесою, але й талановитим літературознавцем і критиком, активною учасницею знакових подій у громадському й політичному житті нашої держави. Вона є авторкою 9-ох поетичних збірок, 10-ох книг проз, критики й публіцистики, а також публікацій на сторінках багатьох періодичних видань. У 1984 році її прийняли у члени Спілки письменників України. І якою складною не була б її доля, скрізь і завжди Галина Гордасевич залишалася великою та вірною патріоткою своєї Батьківщини.

– Рішенням Кременецької районної ради від 30 липня 2015 року нашій загальноосвітній школі №1 було присвоєно ім’я Галини Гордасевич – видатної поетеси, громадського діяча, дисидентки, яка заповідала поховати її на Монастирському кладовищі у м. Кременець. Доля української патріотки та її сім’ї – це велика трагедія усієї репресованої інтелігенції України, але вона залишилася справжньою жінкою-націоналісткою, відданою дочкою Кременця та всієї України, – наголосила Мирослава Герасименко.

На перипетіях звивистого й непростого життєвого шляху та самобутній творчості Галини Гордасевич зупинялися й учениці Юля Вітрук (вона прочитала вірш „Юність”) та Василина Пилип’юк. Зокрема, мовилося і про те, що свого часу у м. Донецьк був створений Благодійний фонд імені Галини Гордасевич, котрий очолює Іван Приходько – лауреат літературної премії імені В. Сосюри.

Присутні вслухалися у слова виступу великого Українського поета, відомого громадського діяча, Героя України Дмитра Павличка, який палко мовив, що в нас є держава, у котрій можна і треба було б добре жити, та натомість покладаємо свої голови у боротьбі за Україну, за її Волю… І ніби про нинішній день писала у своїх творах Галина Гордасевич. Бо вона – це наше крило донецьке, де вона приростала до своєї долі й боролося за краще життя. Ця школа має велику честь носити її ім’я, та потрібно подумати й про встановлення їй пам’ятника. Він також подарував шкільній бібліотеці набір власних книжок.

Я прив’язую свою скромну думку до того, що в Кременці з часом має постати літературний музей. Адже зі школою №1 та ліцеєм пов’язані діяльність і творчість Уласа Самчука, Оксани Лятуринської, Галини Гордасевич. І я хотів би, аби сьогоднішня подія та розмова стали для нас життєвим уроком, надією й реальністю, – підкреслив видатний письменник, Почесний громадянин міста Кременець Роман Лубківський (м. Львів) та вручив школі свою книжку під назвою „Ключові слова”.

Заступник директора Інституту імені Т. Г.Шевченка Національної академії наук, колишній директор музею Т. Г. Шевченка Сергій Кальченко мовив, що він як представник цього наукового закладу не те що обіцяє, а гарантує передати цілковите зібрання творів Шевченка, Шевченківську енциклопедію для музею цієї школи. А того дня він подарував навчальному закладові так званий фронтовий „Кобзар”.

Професор Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка, знаний драматург Григорій Штонь підмітив, що все, що пов’язане із Кременецем та його культурно-духовними, літературно-мистецькими й іншим надбаннями залишило глибокий і незгладний слід у його душі. Коли дивишся на Замкову гору, Бону, на церкви в центрі древнього крем,яного міста, на вхідні ворота до школи №1 – серце стукає все швидше і швидше... І тут, біля стін цього закладу, Галина Гордасевич мабуть, відчувала той клекіт наших сердець, – душевно-схвильовано підсумував Григорій Штонь.

Ветеран Товариства української мови на Тернопільщині, викладач Тернопільського національного політехнічного університету імені Івана Пулюя Ігор Равлів зазначив, що в Кременці в різні часи й періоди побував цвіт нашої української нації. Кременецькими історичними місцями ходили Тарас Шевченко, Михайло Рильський Микола Бажан, Улас Самчук, Борис Харчук та інші світочі нашої нації, а на цьогорічному заході були присутні аж троє (!) лауреатів Шевченківської премії, Герої України. Звідси родом і талановита поетеса та активний громадський діяч Галина Гордасевич, яка стояла біля витоків створення Народного Руху України, Товариства „Просвіта”, Демократичної партії України на Донеччині.

Кандидат філологічних наук, доцент Криворізького національного університету Лариса Донченко мовила, що, коли приїхала до Кременця із прекрасного краю Придністров’я й прочитала твори Галини Гордасевич, – зрозуміла, що ми повинні бути гідними та примножувачами її великої любові до рідної Батьківщини.

Постаралися гарно продекламувати вірші на слова Галини Гордасевич учні ЗОШ №1 Христина Маринюк, Діана Марчук, Юля Вітрук, Юліана Чачава та Ірина Шульц. А таночком „Україно моя” душі й серця глядачів звеселили учні молодших класів навчального закладу.

Далі до сина Галини Гордасевич – пана Богдана – підійшли учні Віталій Богоявленський, Олександра Хвесюк та Марина Гавриляк, які вручили йому великий запашний український коровай та розкішний букет квітів.

– Дуже дякую всім небайдужим людям, які беруть участь у цьому дійстві, та особливо – діткам, які так душевно й натхненно читають вірші, написані моєю мамою Галиною Леонідівною. Я привіз для музею школи велику картину, на котрій відтворена Галина Гордасевич і котру намалював знаний львівський митець Микола Горда, який багато разів спілкувався з моєю мамою, – з великим щемом і смутком на серці мовив Богдан Гордасевич.

По завершенні цього заходу Богдан Гордасевич прочитав мамин вірш „Мить”, розрізав подарований коровай та щедро роздав його всім присутнім.

Під великі оплески сприйняли кременчани та численні поважні гості виступ неодноразового переможця обласних та районних фестивалів, конкурсів духовної пісні, хору „Дружба” Кременецького навчально-виховного комплексу „Гімназія-ЗОШ І ст.” під орудою Василя Сабрана, котрий уперше на слова Галини Гордасевич та музику згаданого керманича творчого колективу виконав пісні „А коли мене спитають” та „Як буду в дальньому краю”.

Завідувач кафедри філології й суспільних дисциплін, кандидат філологічних наук, доцент Кременецької ОГПА імені Т. Шевченка Олег Василишин розповів, що його перша зустріч із Галиною Гордасевич душевно відбулася в Кременці, у колишній бібліотеці, котра розташовувалася біля цукрового заводу, а потім – у с. Тилявка Шумського району, де присутніми також були відомі на Тернопільщині засновники й члени Народного Руху України Роман Грам’як, Георгій Петрук-Попик, Іван Пінчук, а наступна – у Кременецькому РБК, на відзначенні її 50-річчя від Дня народження. Скрізь поетеса й публіцист мала дружні та зацікавлені діалоги з людьми різних професій і віку. Олег Василишин був щиро радий тому, що біля Кременецької ЗОШ №1 відбулося таке поважне зібрання, котре засвідчило велику шану до пам’яті Великої Українки – Галини Гордасевич.

Завідувач циклової комісії гуманітарних дисциплін Кременецького педагогічного коледжу, дослідник творчості Галини Гордасевич Роман Дубровський зазначив про відчуття приємності з того приводу, що Кременецька ЗОШ №1 відтепер носитиме її славне ім’я. Бо насправді Галина Гордасевич є тим грандом, яким може пишатися не один Кременець, а вся Україна в нашому українському культурному просторі. Як самобутня поетеса, талановитий прозаїк, скрупульозний документаліст, літературний критик, активна громадська діячка вона своїми творчими акціями намагалася підтвердити те, що є берегинею не лише домашнього затишку, але й української самоідентичності.

– Сьогодні так має бути, що діти, які стоять поряд із нами, повинні знати тих людей, які є уродженцями та героями Кременеччини, які прославляють Кременеччину і в цілому всю Україну. Так склалося, що ще зовсім молодою, 16-річною, Галина Гордасевич була заарештована й ув’язнена тоталітарним комуністичним режимом за так звану антирадянську агітацію серед студентів та засуджена на 10 років таборів…. Тож хочу подякувати найвідомішим людям України, які виголошують дуже теплі слова про неї, адже вони пліч-о-пліч ішли з нею, контактували, разом писали ту правдиву історію про нашу Україну. Дякую усім гостям із Польщі, які побачили, як ми вшановуємо своїх національних героїв, відому поетесу, – мовив голова Кременецької райдержадміністрації Сергій Сімчук.

Голова районної ради Андрій Смаглюк відзначив приємність із приводу того, що Кременецька ЗОШ №1 носить ім’я українки-патріотки Галини Гордасевич. Вирішенню цього важливого питання посприяли листи-прохання Дмитра Павличка та Ігоря Равліва, спільні рішення й зусилля депутатського корпусу районної ради, відділу освіти РДА, вчительського колективу школи №1. „Ця людина, народившись у Кременеці, в Західній Україні, знесла нелегкі випробування лихої долі, проживаючи на Донбасі. Але в своєму заповіті написала, аби її поховали на малій батьківщині, в Кременці. Отже, не випадково вона похована на Монастирському кладовищі, поряд з могилами Січових стрільців та воїнів УПА, де витає непереможний Український Дух, – наголосив Андрій Смаглюк.

– Я, в першу чергу, радий із того, що вшановуємо вже своїх кременецьких героїв, а не тільки загальнонаціональних. По-друге, оскільки Кременець став містом загальнообласного значення, доцільно було б у нашому Кременецькому краєзнавчому музеї виділити принаймні одну кімнату для наших відомих кременчан, де, зокрема, й зробити життєву та творчу експозицію, присвячену Галині Гордасевич. По-третє, у мене зародилася думка-пропозиція, щоб Кременець став містом щасливих людей. Дай же, Боже, цього домогтися, – мовив Кременецький міський голова Роман Ванжула.

Великий вклад в організацію та проведення урочистого відкриття меморіальної дошки Галини Гордасевич зробили заступник директора з виховної роботи, хореограф ЗОШ №1 Алла Боцюк та педагог-організатор цієї ж школи Тамара Лукасевич. Також із нагоди увічнення пам’яті Галини Гордасевич учень згаданого навчального закладу 1983 року випуску Віктор Усатих подарував своїй альма-матер новий музичний центр марки Samsung.

...Й ось меморіальну дошку Галині Гордасевич відкрили її син Богдан Гордасевич та Герой України Дмитро Павличко, і біля самої меморіальної дошки, в спеціально вмонтоване місце, краяни та шановані гості Кременця поклали квіти. І знову всепереможно пролунав Державний Гімн України...

Борис ФЕДИШЕН

Кiлькiсть переглядiв: 229

Коментарi